Французький математик, фізик і економіст. Довів (ок.1350) расходимость гармонійного ряду. В 1368 р. виклав вчення про ступінь із дробовими показниками. Написаний ним “Трактат про сферу” зіграв значну роль у розробці французькій наукової (астрономічної й географічної) термінології
Німецький математик, фізик, філософ, винахідник, історик, мовознавець. У математику його найважливішою заслугою є розробка (поряд з Ньютоном) диференціального й інтегрального вирахування. Дав визначення диференціала й інтеграла, розробив правила диференціювання суми, різниці, добутку, частки будь-якого постійного ступеня, дав визначення екстремальних крапок і крапок перегину, установив взаємно зворотний характер основних операцій аналізу - диференціювання й інтегрування. Заклав основи теорії рядів і теорії диференціальних рівнянь. Їм запропоновані математичні символи й терміни, що ввійшли в загальне застосування - функція, диференціал, диференціальні рівняння, алгоритм, координати, алгебраїчні й трансцендентні криві, модель і ін. Винайшов рахункову машину й перший інтегруючий механізм, передбачив деякі ідеї матлогики, виклав початку теорії визначників
Німецький математик. Основні праці по теорії чисел і математичному аналізу. Уперше точно сформулював і досліджував поняття умовної збіжності ряду (так звана ознака Дирихле), дав (1829) строгий доказ можливості розкладання в ряд Фур'є функцій, що має кінцеве число максимумів і мінімумів
Существуют три случая взаимного расположения двух прямых в пространстве :
прямые лежат в одной плоскости и параллельны;
прямые лежат в одной плоскости и пересекаются;
прямые скрещиваются.
Две прямые называются скрещивающимися , если они не лежат в одной плоскости.
Плоский угол – это геометрическая фигура, состоящая из точки – вершины угла и двух лучей, исходящих из этой точки. Угол называется развёрнутым , если обе его стороны лежат на одной прямой. Градусная мера развёрнутого угла 180.
Угол (двугранный угол) называется прямым, если он равен 90; острым, если он меньше 90; тупым, если он больше 90.
Англійський фізик-теоретик, один із засновників квантової механіки. Основні праці в математику по функціональному аналізі й математичній фізиці (рівняння Дирака, функція-дельта-функція Дирака, статистика Ферми-Дирака). Нобелівська премія (1933)
Французький філософ, математик, фізик. Він є одним з основоположників аналітичної геометрії. У його головній математичній праці “Геометрія” (1637) уперше уведена поняття змінної величини, створений метод координат (декартови координати), уведені загальноприйняті тепер значки для змінних величин (x,y,z,...) буквених коефіцієнтів (a,b,c,...), ступенів (x 3 , a 5 ,...). Декарт поклав початок ряду досліджень властивостей рівнянь; сформулював правило знаків для визначення числа позитивних і негативних корінь (правило Декарта); порушив питання про границі дійсних корінь і висунув проблему приводимости (подання цілої раціональної функції з раціональними коефіцієнтами у вигляді добутку двох функцій такого ж роду); указав, що рівняння третього ступеня розв'язно у квадратних радикалах і його коріннях перебувають за допомогою циркуля й лінійки