-7
Настільки ж нелегкої виявилася дорога до поетичної слави. Писати вірші Державін почав ще в роки солдатської служби, але широкій читацькій публіці став відомий набагато пізніше, після публікації в 1783 р. у журналі «Співрозмовник аматорів російського слова» оди «Фелица». Авторові її було в цей час сорок років. Негоди загартували дух письменника, виробили в ньому характер сміливого, безкомпромісного борця за правду й справедливість. Уже на схилі віку він писав про себе:
-10
Ничипоров И. Б. Новела Матвєєва створює пісні на свої вірші, писати які початку ще у військові роки. В 1961 р. виходить її поетична книга "Лірика", а в 1966 р. - дві пластинки пісень. Починаючи з 1972 р. Матвєєва пише пісні й на вірші свого чоловіка - Івана Киуру, багаторічна творча співдружність із яким стало досить плідним. Як визнавався поет в одному з інтерв'ю, на відміну від багатьох інших бардів, музична мелодія народжувалася в її творчій уяві задовго до віршованого тексту й потім, ритмічно варіюючись, протягом довгого років "знаходила притулок" у сполученні з різними поетичними добутками, що знаменував безустанне "розвиток особистого мелосу" поета-співака[1].
-2 Що отут з народом вірний мій зв'язок
Незважаючи на те, що Ярослав затвердив закон і правду на Русі, бояри виступають проти нього. А тому князь змушений забути про милосердя:
Гольмгарда я не відаю, дружина! І не відняв, тому що не його це місто, Де я знайду чудових стільки книг,
Я на чужині? Не страшно під кулями мертвими лягти, Година мужності пробив на наших годинниках. Третю весну зустрічаю вдалині И що відбувається нині. Велике російське слово. І ми збережемо тебе, російське мовлення,
Батьківщиною виявилися не тільки Петербург, не тільки Царське Село, але й вся величезна країна, що розкинулася на безмежному й рятівному азіатському просторах. «Він міцний, мій азийский будинок», - писала вона в одному з віршів, згадуючи, що адже й по крові «бабуся татарка» вона пов'язана з Азією й тому має право, не менше, чим Блок, говорити із Заходом:
-24
Т. Шевченко правдиво відображає життя кріпаків, засуджує сваволю самодержавно-кріпосницького ладу. Епіграфом, взятим із Біблії, автор підкреслює, що хоче допомогти народові усвідомити своє безправне становище. Головні вістря сатири спрямова
не проти пануючи. Автор описує, як Микола неситим оком зазирає за край
Трохи раніше - 15 жовтня 1910 року - у листі до того ж Батюшкову Куприн писав про реальні прототипи свого добутку: «Зараз я зайнятий тим, що номерую «Гранатовий браслет», це - пам'ятаєш - сумна історія маленького телеграфного чиновника П. П. Жолтикова, що був так безнадійно закоханий у дружину Любимова». Зовсім недавно, уже в наші дні ця коротка вказівка Куприна одержало докладну розшифровку в спогадах Лева Любимова «На чужині». Син згаданого письменника Д. Н. Любимова, Лев Любимов, докладно розповів про історію захоплення телеграфного чиновника П. П. Жолтикова така в дійсності було прізвище прототипу купринского оповідання. Відповідно фактам, що мали місце в житті, фінал повести - самогубство Желткова - є творчим домислом письменника. У дійсності, як про це пише Л. Любимов, після бесіди з ним чоловіка й брата Улюбленої припиняє свої переслідування й більше про себе не нагадує. На думку Афанасьєва В. Н., «Куприн не випадково завершив свою повість трагічним фіналом, такий фінал знадобився йому, щоб сильніше оттенить силу любові Желткова до майже незнайомій йому жінці, - любов, що буває «один раз у кілька сотень років»5. Перші сторінки оповідання присвячені опису природи. По точному зауваженню Штильмана С., «Пейзаж у Куприна повний звуків, фарб і особливо - заходів:
Ідея функціональної залежності сходить до стародавності. Її зміст виявляється вже в перших математично виражених співвідношеннях між величинами, у перших правилах дій над числами. У перших формулах для знаходження площі й обсягу тих або інших фігур. Так, вавилонські вчені ( 4-5тис.років тому) нехай несвідомо, установили, що площа кругу є функцією від його радіуса за допомогою знаходження грубо наближеної формули: S=3r 2 . Прикладами табличного завдання функції можуть служити астрономічні таблиці вавилонян, стародавніх греків і індійців, а прикладами словесного завдання функції - теорема про сталість відносини площ кругу й квадрата на його діаметрі або античні визначення конічних перетинів, причому самі ці криві виступали як геометричні образи відповідної залежності