Раптом згадав про евшан-зілля, дістав і дав юнакові понюхати те бадилля. З тим відбулося чудо. Хлопець сполотнів, «Рідний степ - широк, вільна й квітчаста - раптом стала перед очами, з нею й батенька нещасний!.. Воля, воленька улюблена! Рідні намети, рідні люди:» Він скрикнув: «Краще в рідному краї милому лягти костями, померти, чим у землі чужий, ворожої в славі й пошані перебувати!» - і направився разом зі співаком у дорогу, обходячи сторожачи
Аркадій цінує Базарова за силу волі, енергійність, уміння працювати. У маєтку Кірсанових Базарова приймають радо. Аркадій просить рідних подбати про Базарове. Але революційний демократизм Базарова абсолютно не в'яжеться з ліберальним аристократизмом будинку Кірсанових. Він не вписується в їхнє життя, повну ледарства. І тут, у гостях, Базарів продовжує працювати. Спосіб життя друзів у маєтку виражений фразою: «Аркадій сибаритствував, Базарів працював.» Базарів проводить досвіди читає спеціальні книги, збирає колекції, лікує сільських мужиків. В очах революціонерів праця - необхідна умова життя. Аркадія ж жодного разу не видно за роботою. Тут, у маєтку, розкривається відношення Базарова й до природи, і до народу. Природу Базарів уважає не храмом а майстерні, а людини в ній - працівником. Для Аркадія, як і для всіх Кірсанових природа - об'єкт милування, споглядання. Для Базарова це означає барство. Він заперечує проти молитовного споглядання природи, панської насолоди її красою. Він вимагає активного відношення до неї. Сам він ставиться до природи як турботливий хазяїн. Природа радує його тоді, коли він бачить плоди активного втручання в неї. І отут теж точки зору Аркадія й Базарова розходяться, хоча Аркадій про це не говорить. Різні відносини Базарова й Аркадія й до любові й кженщине.
-14
Увага й інтерес А. С. Пушкіна до людей і явищ «стороннього миру» жодною мірою не послабляли його пильної уваги до російської дійсності. У тім же жовтні, коли були завершені «Скупий лицар» і «Моцарт і Сальери», було написане вірш «Рум'яний критик мій, насмішник толстопузый:», створені поема «Будиночок у Коломне» і дві перші повісті із циклу «Повістей Белкина», велася робота над «Історією села Горюхина».
В 1914 году Германия была подготовлена к войне лучше, чем её противники. Однако мировая война закончилась поражением Четверного союза. Решающее значение имело превосходство Антанты в людских и материальных ресурсах. На её стороне оказались США. Государственный строй, существовавший в Германии, Австро-Венгрии и Османской империи, не выдержал испытаний мировой войны и потерпел крушение. В результате поражений и революций все три империи исчезли с политической карты. Англия, Франция и США добились разгрома своих главных конкурентов и приступили к переделу мира.
Весной 1918 года германское командование попыталось разбить англо-французские войска до прибытия в Европу крупных вооружённых сил США. Оно заверяло солдат, что эта битва будет решающей.
С конца марта Германия начала наступление. Ценой больших потерь её войскам удалось продвинуться к Парижу, захватить немало пленных и трофеев. Но разбить англо-французские армии до прибытия войск США не удалось. Не только материальные, но и людские резервы Германии были исчерпаны: на фронт отправляли подростков. Солдаты были измотаны и не желали сражаться, многие дезертировали.
25 октября (7 ноября) 1917 года в Петрограде произошёл Октябрьский переворот. Временное правительство пало, власть перешла в руки Советов рабочих и солдатских депутатов. Созванный в Смольном 25 октября II Всероссийский съезд Советов рабочих и солдатских депутатов установил в стране Советскую Республику. Главой правительства был избран В. И. Ленин. 26 октября (8 ноября) 1917 года II Всероссийский съезд Советов принял Декрет о мире. В нём Советское правительство предлагало "всем воюющим народам и их правительствам начать немедленно переговоры о справедливом и демократическом мире". Далее разъяснялось, что таким миром Советское правительство считает немедленный мир без аннексий, без насильственного присоединения чужих народностей и без контрибуции.
К концу 1916 года совершенно отчётливо выявилось превосходство Антанты как в численности вооружённых сил, так и в военной технике, особенно в артиллерии, авиации и танках. В военную кампанию 1917 года Антанта на всех фронтах вступила с 425 дивизиями против 331 дивизии противника. Однако разногласия в военном руководстве и своекорыстные цели участников Антанты часто парализовали эти преимущества, это ярко проявилось в несогласованности действий командования Антанты во время крупных операций в 1916 году. Перейдя к стратегической обороне, австро-германская коалиция, ещё далеко не поверженная, поставила мир перед фактом затяжной изнурительной войны. А каждый месяц, каждая неделя войны влекли за собой новые колоссальные жертвы. К концу 1916 года обе стороны потеряли убитыми около 6 млн. человек и около 10 млн. человек ранеными и изувеченными. Под влиянием огромных людских потерь и лишений на фронте и в тылу во всех воюющих странах прошёл шовинистичекий угар первых месяцев войны. С каждым годом нарастало антивоенное движение в тылу и на фронтах.