Перебудова великих жанрових форм стала однієї з істотних завдань романтичної поеми. Щодо цього романтики не зупинилися тільки на жанрі поеми. Драматизація й лиризация поеми здійснювалася поряд з перетворенням інших жанрів, зокрема романтичної драми. Подібно поемі-містерії, драмі також надається філософський характер
Продовжуючи дивитися на сайті, я часто замислююся, а хто, властиво тут позитивні герої, а хто негативні? І не можу чітко відповісти на це питання. Здавалося б, самі негативні герої, у наслідку, роблять дуже гарні вчинки, а герої, здавалося б, позитивні - зовсім навпаки.
-1
Другим, і не меншим, чим окреслення й розкриття образа «сучасної людини», чудовим досягненням Пушкіна є зображення їм народного середовища - циганів. Пушкіна, щоправда, замовчує про те, що молдавські цигани перебували в кріпосної залежності; явно ідеалізований образ Старого. Проте, поет мав право сказати про своїй «повісті», що життя циганів описане в ній «досить вірно». Причому щодо цього «Цыганы» - також крок уперед від «Кавказького бранця», де черкеська вольниця була показана тільки з її поетичної, «гарної» сторони «краса коней», «краса одягу лайливої й простий» і т.д.. В описах циганського кочовища, теж безпосередньо пов'язаних з молдавськими враженнями Пушкіна є свідчення, що він сам кілька днів кочував із циганським табором; герой і названий його ім'ям, при всій їхній романтичній мальовничості зустрічаються такі «прозаїчні» деталі, як строкаті «лахміття» одягів, «розідрані намети», «убогий килим», «скрип возів» і т. п.
-18 Без керма й без вітрил, У небі ходять без сліду
Лермонтовский Демон - це не дрібний і пустотливий біс, а прекрасний у своїй могутності дух. Він «цар пізнання», «волі» і в той же час -«сівач зла». Як пояснити сполучення протилежностей, де отут логіка?
-20
Екатерина - русский сильный характер, для которого правда и глубокое чувство задолженности превыше всего. В неи чрезвычайно развито стремление к гармонии с миром и свободе. Истоки этого - в детстве. Как мы видим, в это беззаботное время Екатерину преждет всего окружала красота и гармония, она "жила, точно птичка на вол", среди материнской любви и благоухающей природы. Мать в неи души не чаяла, не принуждала работать по хозяйству. Жила Катя свободно: вставала рано, умывалась родниковой водой, поливала цветы, ходила с матерью в церковь, потом садилась за какую-нибудь работу и слушала странниц и богомолок, которых было много в их дом. Катерине снились волшебные сны, где она летала под облаками. И как сильно контрастирует с такой тихой, счастливой жизнью поступок шестилетней девочки, когда Катя, обидевшись на что-это, убежала вечером из дома на Волгу, села в лодку и оттолкнулась вот берега. Это - поступок человека с характером сильным, не терпящимограничений.
Июн
А. Н. Толстой працював над його темою, що захоплювала, епохи Петра I більше двох десятиліть. Задовго до створення роману "Петро Перший" він написав оповідання "Мара" і "День Петра", нарис "Перші терористи", що розповідав на підставі справжніх документів про замах на життя пануючи Петра. Це були перші начерки майбутнього епічного роману Толстого. Уже тоді він багато працював над історичними джерелами, щоб найбільше повно передати події Петровской епохи
0
До своєму Холюше Єкимов ішов довго. В оповіданні «Сині гори», що вошли в його книгу «У своїх» 1976 рік він ставить поруч дев'ятнадцятирічного солдата Сашку й колишнього старшину Каргина - людини майстровитого й господарського. Ніхто так глибоко не зрозумів, що діється в душі Гошки, що важко переживає раптова загибель своїх батьків, як старшина Каргин: це він допоміг Гошке впорається з жорстокої й лихом, надавши йому можливість займатися у вільний час улюбленою справою. Скупий старшина Каргин на старшина Каргин на червоне слово, а от на червону справу, потрібна й корисне людям, він надзвичайно щедрий, тим і утішив серце Гошки. Старшина Каргин - це перші боязкі кроки до образа Холюши. А от двадцятип'ятилітня Шура з оповідання «Офіцерша», але серце в неї не менш тяжке, чим у Гошки, горі-людин, якому вона довірилася підло обдурив її й обрушилася на Шуру незавидна частка матері-одинака. Але що допомагає їй нести цю частку з гордо піднятою головою?