Эпиграфы, планы и аннотации к школьным сочинениям. Много информации для рефератов, курсовых, контрольных и просто для себя. Статьи, расположенные на проекте написаны разными людьми
«Залишайтеся щасливі», - і стала замисленим полем На целую планету, на всі покоління й століття. Тема символічного безсмертя, що піднімає Борис Олійник у цьому вірші, розроблений по-новому: поет начебто нагадує читачам, що безсмертя можна досягти не тільки шедеврами мистецтва або наукових відкриттів, але й гарними справами. Так, мати назавжди залишається безсмертної у своїх дітях, стаючи «замисленим полем на целую планету, на всі покоління й століття». Мені подобається «Пісня про матір» Бориса Олійника тим, що за зовнішньою простотою поетичної мови ховається глибокий зміст, що має без перебільшення загальнолюдське значення. Вірша поета вчать нас шанобливо ставитися до батьків, отже, і ушановувати весь народ, що представляється як безперервний зв'язок поколінь, що тягнеться крізь сторіччя:
Тематика «багатостраждального» роману. Олесь Гончар присвятив цей роман збереженню духовної спадщини й культури, історичних святинь і української мови. Автор мріє про духовність особистості й суспільства, виступає проти обмеженості чиновників. Складн і загадковим називають літературознавці образ Володьки Лободи. У роботі «Собор у підмостки» Євгеній Сверстюк писав: «Лобода - принципово новий характер у нашій літературі: письменник відкрив людину-функцію на грані робота, вільного від людських цілей, позбавленого стійких критеріїв».
Але спочатку це лихо таки уривається, як грім серед тиші. Це підкреслює автор. Згадаємо перші сторінки роману, картину яскравого сонячного ранку. Дар'я Олександрівна одягає маленьку Аленку й у душі почуває від того більшу радість: «Наряджає донечку: здається, що власне серце, витягнуте із грудей, окремо радується». Але радість притупляє неясна поки ще тривога за чоловіка, якого чогось покликали в сільраду. Щастя материнства перемагає поки ще всі й надалі залишиться підсвідомою внутрішньою силою, що допоможе й в екстремальній ситуації не втратити людську особу, не скоритися остаточно жовтому князеві. Це відчуття радості життя, що розділяє разом зі своєю героїнею й автор, підсилюється присутністю в цій сцені маленької Аленки, що нагадує ангела: вся в білому, навколо чола кілька квіток, які «здавалося, посилали блискуче проміннячко в усі сторони».
Продовжуючи дивитися на сайті, я часто замислююся, а хто, властиво тут позитивні герої, а хто негативні? І не можу чітко відповісти на це питання. Здавалося б, самі негативні герої, у наслідку, роблять дуже гарні вчинки, а герої, здавалося б, позитивні - зовсім навпаки.
Теми любові, праці, революції органічно зв'язані в романі, герої якого сповідають «розумний егоїзм», що стимулює моральний розвиток особистості: «ПРО, скільки насолод розвиненій людині! Навіть те, що іншої почуває як жертву, горе, він почуває як задоволення собі, як насолода, а для радостей так відкрите його серце, і як багато їх у нього!». На вищому щаблі цих сходів розвитку коштує «особлива людина» Рахметов, син багатого поміщика, що пішов у революцію, «ригорист», що живе тільки інтересами «справи». У посиланні на «натуру», різну в «звичайних чималих» і «особливих» людей, позначився антропологізм Ч. Реалістичний принцип типізації послідовніше витриманий у Рахметове, сувора мужність якого продиктовано умовами революційної боротьби нач. 60 р. Заклик до світлого й прекрасного майбутнього, історичний оптимізм Ч., мажорний фінал сполучаються в романі з усвідомленням трагічної долі його «нових людей»: «:ще небагато років, бути може й не років, а місяців, і стануть їх проклинати, і вони будуть зігнані зі сцени, ошиканные, страмимые»
Основу конфлікту поеми становить зіткнення двох етичних принципів, носіями яких виступають Венера й Адоніс. Богиня - жагучий захисник принципу вільної любові. Вона відкрито зізнається Адонісові в овладевшей нею страсті й всі сили намагається розбудити в юнаку відповідне почуття. У своїй пристрасті вона не бачить нічого порочного; вона прагне не тільки до фізичної близькості, але й до повного духовного злиття зі своїм коханим; вона, не замислюючись, готова пожертвувати всім, навіть життям, заради щастя Адоніса. Любов у розумінні Венери - це велика творча сила, що збагачує людини й що робить-його безсмертним у потомстві, а утримання від любові, - навпаки, прояв егоїзму; своє щастя вона бачить не тільки в особистому прагненні до насолоди, але й у тім, щоб дати щастя коханій людині. Венера є в. поемі палким поборником моральних норм Ренесансу, що протиставив середньовічному аскетизму прагнення на щастя не в загробному світі, а тут, на землі
Продолжая смотреть на сайте, я часто задумываюсь, а кто, собственно здесь положительные герои, а кто отрицательные? И не могу четко ответить на этот вопрос. Казалось бы, самые отрицательные герои, в последствии, совершают очень хорошие поступки, а герои, казалось бы, положительные - совсем наоборот.