Отселе правити миром я можу; И чеснота й безсонна праця А скільки людських турбот, Вона великоваговий представник!
У порівнянні із Шекспіром Пушкін ускладнив свої завдання як драматурга, звівши трагедію всього лише до декількох сцен, що зажадало від його більшої концентрації змісту, ретельного відбору деталей, лаконічності й чіткості в розкритті відносин між персонажами знизу слуга, лихвар, Альбер доверху барон, герцог. У сценах, що показують Барона і його пристрасть скупаря, дія перенесена в оповідання Барона про його відносини з навколишнім світом. У монолозі Барона вгадуються драматичні діалоги, які вів старий скнара зі своїми жертвами; тим і досягається внутрішня дія, що глядачем уявляється. Центральним епізодом цієї дії й разом з тим основою зовнішнього конфлікту є відносини батька, що боїться сина, і сина, що ненавидить батька. Конфлікт зав'язується ще у висловленнях їхній друг про друга, а потім стає й прямим конфліктом, що протікає на очах у Герцога. Морально-психологічний зміст цього конфлікту був особливо зрозуміло Пушкіну, перенесшему щось подібне у своїх відносинах з батьком, Сергієм Львовичем, людиною вкрай скупим. Але, зрозуміло, немає підстав надавати трагедії який-небудь автобіографічний зміст. «Скупий лицар» - трагедія глибокого соціально-історичного й етичного змісту