Эпиграфы, планы и аннотации к школьным сочинениям. Много информации для рефератов, курсовых, контрольных и просто для себя. Статьи, расположенные на проекте написаны разными людьми
Традиційно відомо кілька шляхів для організації першого виразного читання в класі цього оповідання. Найбільше часто в сучасній методиці використовуються два з них: текст звучить у виконанні професійного читця (у записі) або оповідання читає Читач. Набагато рідше, ніж колись, учителі використовують на першому етапі читання оповідання в особах заздалегідь підготовленими учнями. У сучасній шкільній практиці ми не зустрічаємо звертання до самостійного читання оповідання на початку вивчення: сучасний Читач хоче бачити, чи сміються все над «Хамелеоном» і над чим вони сміються. Кожний з названих варіантів первісного читання «Хамелеона» має свої достоїнства, вони докладно описані в методичній літературі
«Хамелеон» ставиться до числа чеховських оповідань, побудованих за принципом комічної сценки, побутової замальовки. Багато письменників-гумористи, сучасники Чехова, одночасно з ним публікували такого роду життєві казуси на необразливих гумористичних сторінках «Будильника» і «Осколків».
Майстерність письменника виявилося й у мовній структурі «Хамелеона». Мовлення автора в оповіданні зведена до вступної й заключної реплік під час діалогу діючих осіб. По суті, перед читачем розігрується мініатюрна п'єса з репліками персонажів і авторських зауважень. Саме тому оповідання так легко піддається інсценівці, і цю його особливість постійно використовують словесники на уроці. Хоча зовні язикова організація в «Хамелеоні» - діалог, у центрі виявляється монологічне мовлення Очумелова. Інші персонажі як би приграють йому, подають потрібні репліки, за допомогою яких і відбувається цей монолог-самораскритие. Але й репліки, що подаються Очумелову, настільки виразні, що дають моментальний мовний фотопортрет. Згадаємо, зокрема, безіменний вигук з юрби: «- Він, ваше благородіє, цигаркой їй у пику для сміху», що дає переконливий приклад такої репліки-портрета
Дитинство, зображене Горьким, далеко не прекрасний період життя. Це не тільки історія душі дитини, але й широка картина російського життя в певну епоху, осмислена в соціальному плані. Герой «Дитинства» удивляється в це життя, в оточуючих людей, намагається зрозуміти джерела зла й ворожості, тягнеться до світлого, відстоює свої переконання й моральні принципи. Сам письменник багато бачив і випробував у дитинстві, і це збагатило його щиросердечний мир. Гіркий писав: «Згадуючи ці свинцеві мерзенності дикого російського життя, я мінутами запитую себе: так чи варто говорити про цьому? І, з оновленою впевненістю, відповідаю собі - коштує; тому що це - живуча, підла правда, вона не издохла й донині. Це та правда, яку необхідно знати до кореня, щоб з коренем же й видерти її з пам'яті, з душі людини, із всього життя нашої, тяжкої й ганебної
У сцені «Обід у будинку Кашириних» запропонуємо нам прокоментувати й оцінити поводження кожного учасника цього епізоду. Читачі доходять висновку, що оповідач малює один зі звичайних епізодів темного життя «нерозумного плем'я». Не випадково йому передує узагальнена авторська характеристика цього життя, наповненої «гарячим туманом взаємної ворожнечі всіх з усіма». Звіриними законами, жорстокістю, повною відсутністю поваги до особистості відрізняється мир Кашириних і имподобних.
У центрі цієї важливої бесіди - світлі прояви людської особистості, які спостерігає Алеша в близькому й дорогих його серцю людях, що зробили величезний вплив на формування його характеру. Поруч із жорстокістю, брутальністю, нелюдськістю живуть безкорислива любов бабусі до миру, щиросердечна щедрість Циганка, мудра розважливість і терпимість до людей Григорія Івановича. Передаючи враження героя-оповідача про «розваги й свята в будинку Кашириних», Горький прагне показати, які багаті можливості таяться в душі російської людини, якими прекрасними якостями, якою обдарованістю й талановитістю може він володіти
Після пожежі поводження й висловлення діда видають його почуття: скуповуючи похвала на адресу бабусі й відразу злісне обвинувачення Григорія Івановича свідчать про те, що він розуміє неблаговидность свого поводження під час пожежі, але в той же час хоче якнайшвидше стерти це враження й знову заявити про свої хазяйські права