Эпиграфы, планы и аннотации к школьным сочинениям. Много информации для рефератов, курсовых, контрольных и просто для себя. Статьи, расположенные на проекте написаны разными людьми
Пугачов у степу, а потім у трактирі. Ми бачимо природні якості людини, ще не обтяженого вантажем суспільних умовностей, ще «не граючу роль». Гринев уражений його тямущістю, якоюсь загадковою силою, але для нього Пугачов поки випадковий зустрічний, про яке, виїхавши з постоялого двору, можна негайно забути, Перед новою зустріччю з Пугачовим (цього разу як із проводирем повстання) Гринев разом з іншим офіцерами знайомиться з офіційним листом, у який Пугачов іменується «лиходієм і самозванцем», що робить «грабежі й смертні вбивства», а його військо - «злочинницькою зграєю», І Гринев до пори до часу дивиться на Пугачова очами смертельного ворога
Звичайно, мети повстання залишаються для Гринева неясними, як не може попять він причин розпачливої хоробрості Пугачова (згадаємо його реакцію на калмицьку казку). Гринев продовжує називати Пугачова розбійником і навіть радить йому «удатися до милосердя государині». Але все-таки фігура вождя повстання була настільки незвичайна, а душу оповідача була так підготовлена до сприйняття вражень дійсності, що він мимоволі потягнувся до Пугачова й побачив і зрозумів у ньому те, чого не бачили й не розуміли осліплені ненавистю люди урядового табору. От чому спроба Гринева захистити Марью Іванівну від Пугачова переміняється рішенням звільнити неї за допомогою Пугачова. Між Гриневим, що вишли воювати проти «розбійника» і «лиходія», і Гриневим, зі смутком смотрящим у білий степ, по якій унеслась трійка Пугачова, величезна різниця-гринева залучає в Пугачові розмах, поетичність, великодушність, широта натури, Пугачова в Гриневе - чесність, прямота, відсутність дворянської пихи і якась юнацька незахищеність перед життям
Читання «Казки про мертву царівну...» учителем є найважливішим етапом на шляху подальшого осмислення тексту учнями. Слухається казка завжди з більшим інтересом, а читання вчителя служить зразком для дитячого читання. Цілісне враження від прочитаного важливо для майбутнього аналізу казки. Після читання казки вчителем класу можна запропонувати кілька питань, що з'ясовують загальне враження, що зложилося в себе: хто з героїв казки сподобався більше інших? Яких героїв народних казок нагадують вам герої цієї пушкінської казки? За що вирішила погубити царівну зла мачуха? Які епізоди казки вам особливо сподобалися?
Віршами А. С. Пушкіна починається в V класі вивчення ліричних добутків. П'ятикласникам добре знайоме ім'я великого поета А. С. Пушкіна. У початковій школі їм розповідали про багатьох епізодах життя поета, читали його вірші й казки. В IV класі діти вивчали «Казку про мертву царівну й про сім богатирів». Учні чуйно сприймають добру спрямованість казок поета, люблять його шляхетних і мужніх героїв, радуються поразці злих і заздрих ворогів
Починаючи роботу над цією строфою з «Євгенія Онєгіна», учитель звернеться до життя поета, розповість про те, як тринадцятилітнього Пушкіна-Ліцеїст і його друзі-однолітки переживали події 1812 року, як заздрили тим, хто йшов боротися з ворогами, по-зрадницькому вторгшимися в межі Росії. Самовідданість російських воїнів, героїзм народу, що піднявся на захист Батьківщини, блискуча перемога над наполеонівськими полчищами на все життя запам'яталися в пам'яті поета й не раз воскрели па сторінках його добутків
При вивченні роману А. С. Пушкіна «Дубровский» перед учителем встає завдання - звернути увагу учнів на антикріпосницький пафос цього складного добутку. П'ятикласники - на рівні своїх вікових можливостей- повинні побачити в Пушкіні письменника, у свій «жорстоке століття» восславившего волю, що стали в ряд передових людей епохи, що протестовали проти гніта самодержавства, що міркувало про долю рідного народу й про його роль у минулому й майбутньому батьківщини
У першу мінуту гніву, він хотів було з усіма своїми двірськими вчинити напад на Кистеневку... розорити її вщент і осадити самого поміщика в його садибі - такі подвиги були йому не в дивину...» (увага школярів звертається на те, який зміст вкладає Пушкін у цьому випадку в слово «подвиг»). Але поява засідателя Шабашкина дало його думкам інший напрямок. Для своєї помсти Троекуров обирає найнижчий спосіб. Знаючи продажність «чорнильного плем'я» і підлесливе до себе відношення з боку чиновництва, він затіває свідомо неправу справу, вирішивши «взяти», «відняти» маєток у Дубровского й у такий спосіб остаточно розорити його. «У тім-те й сила, щоб без усякого права відняти маєток», - говорить власник Покровського