«Ревізор» - вершина вікового розвитку російської комедії, новий щабель у її історії. Гоголь створив глибоко правдиву комедію, перейняту гострим гумором. Тема носила політичний характер, але викривальний зміст заглиблювався тим, що письменник представив не стільки пороки окремих чиновників, скільки властиві цим останнім помилкові поняття про цивільні обов'язки
Микола Васильович Гоголь дав у комедії «Ревізор» широку картину чиновницьке-бю-рократического правління в Росії в 30-х роках XIX століття. У комедії висміяна й побутова сторона життя мешканців невеликого повітового міста: незначність інтересів, лицемірство й неправда, чванство й повна відсутність людського достоїнства, марновірство й плітки. Це розкрито в образах поміщиків Бобчин-Ского й Добчинского, дружини й дочки городничего, купців і міщанок. Але найбільше характеризують побут і вдачі цього міста його чиновники. Описуючи чиновників, Н. В, Гоголь показав масові зловживання владою, казнокрадство й хабарництво, сваволя й зневажливе відношення до простих людей. Всі ці явища були характерними, укоріненими рисами чиновництва миколаївської Росії. Саме такими з'являються перед нами державні службовці в комедії «Ревізор».
«Один раз весною, у годину небувало жаркого заходу, у Москві, на Патріарших ставках, з'явилися два громадяни...» Цей початок. Це перші рядки роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». І з перших слів невідомі сили приковують читача до сторінок і тягне роман за собою, захоплює, уливається в серце, охоплює душі, опановує волею. І міцно тримає роман свої таємниці, береже від бездумного читача. Не відчувши гарячих імпульсів, не вловивши легені подиху роману, нічого не випитаєш у нього, залишаться слова низками букв. Будемо ж, будемо уважні до голосу, що йде із книги, те тихому, те глузливому, те різкому, як осінній вітер, те м'якому, як літні сутінки... Поспішимо ж на пошуки істини; може, знайдемо неї, раптом знайдемо...
Драма Островського «Гроза» написана в 50- 60-х роках XIX століття. Це час, коли в Росії існувало кріпосне право, але вже ясно бачився прихід нової сили - різночинців-інтелігентів. У літературі по^-з'явилася нова тема - положення жінки в сім'ї й суспільстві. Центральне місце в драмі займає образ Катерини. Взаимоотношение з іншими героями п'єси й визначає її долю. Багато подій у драмі відбуваються під гуркоти грому. З одного боку, це природне явище, з іншого боку - символ щиросердечного стану, тому кожний з героїв характеризується через відношення до грози. Катерина безумно боїться грози, що показує її щиросердечне сум'яття. Внутрішня, нікому не видима гроза бушує й у душі самої героїні
А. Н. Островського, автора численних п'єс про купецтво, творця репертуару для російського національного театру по праву вважають «співаком купецького побуту». І сидить він, виліплений різцем скульптора Андрєєва, у входу в Малий театр, і нагадує нам про минуле, про темний, страшному й одночасно смішний світ своїх численних героїв: Глумових, Болииових, Подхалюзиних, Диких і Кабанових.
Драма «Гроза», написана в 1859 році, є вершиною творчості А. Н. Островського. Вона входить у цикл п'єс про «темне царство» самодурів
У той час Добролюбовим було поставлене питання: «Хто кине промінь світла в морок темного царства?» Відповідь на це питання був даний А.Н.Островським його новою п'єсою «Гроза», Дві тенденції драматургії письменника - викриття й психологізм - дуже добре виявилися в цьому його добутку. «Гроза» - драма про долі молодого покоління. Автор створив п'єсу життя, героями якої стали звичайні люди: купці, їхньої дружини й дочки, міщани, чиновники
Принцип релятивности стал важным характернейшим признаком поэтики ОБЭРИУ, при котором различные элементы текста — от персонажа до пространственно-времен-нбй структуры оказываются нестабильными, все время трансформируясь на протяжении произведения. Один из наиболее ярких примеров мы находим в тексте А. Введенского «Пять или шесть», — где встречаемся с подрывом истинности только что введенной в текст информации, связанной с численностью персонажей: