Эпиграфы, планы и аннотации к школьным сочинениям. Много информации для рефератов, курсовых, контрольных и просто для себя. Статьи, расположенные на проекте написаны разными людьми
Колекція творів: Трагедія Григорія Мелехова в романі М. Шолохова "Тихий Дон»
На пологому піщаному лівобережжі, над Доном, ле-жит станиця Вешенська... вся в зависипці желтопесков... Там, де Дон, вигинаясь, іде від станції до Базакам, рукавом у зарості тополь відходить озеро, шириною з Дон у мілководдя. Наприкінці озера Кінчається й станиця... Тут, серед знайомої з дитинства природи рідний донс-який степу, оспіваний їм, серед людей, яким він по^-святили свої книги, постійно жив і працював Михайло Шолохов. Звідси, із привільного Дону родом і головним героєм роману Шолохова "Тихий Дон» - Григорій Ме-Лехов.
Колекція творів: Міркуючи над розповіддю А. П. Чехова "Дама із собачкою»
Чехов ставиться до таких майстрів художнього слова, чиї добутки сприймаються й приймаються по-різному. Чехів "нормальний» - у гарному змісті цього слова. У його добутках немає ні граничного розжарення почуттів, ні катастрофічного розпачу, ні болю, поглинаю-щей усе. Його герої зустрічаються, розмовляють, ходять, зані-томляться дрібницями, страждають... Страждають? Так. Але ці жнива-ния, укладені десь усередині, заховані за розмовами про градусники й про погоду, будучи перенесеними іншим часом або в інші - екстремальні - обставини, може бути, виллються в справжню трагедію
Василя Макаровича Шукшина, як художника, зачіпали будь-які життєві прояви, він не ділив побачене й усли-шанное на основн і побічне, а вважав, що всі, існую-щее в житті людини, важливо й заслуговує того, щоб перей-ти на сторінки розповідей і в кадри фільмів. Він ніколи не шукав матеріал для творчості спеціально, він жив, як всі миживем, бачив і чув те ж саме, що й ми бачимо й сли-шим. Але там, де ми равнодушно сковзали очами - нічого цікавого, знизували плечима - нічого особливого, слуша-чи вполуха - банально, нудьгували - як тягнеться час - там, саме там Василь Макарович бачив і чув і цікаве, і особливе, і значне, і розумне, і веселе, і сумне. Сама текучка життя давала йому "сюжети» і характери
У російській літературі жанр сільської прози замет-але відрізняється від всіх інших жанрів. У чому ж при-чина такої відмінності? Про це можна говорити исклю-чительно довго, але однаково не прийти до окончатель-ному висновку. Це відбувається тому, що рамки цього жанру можуть і не вміщатися в межах опису сельс-який життя. Під цей жанр можуть підходити й произве-дения, що описують взаємини людей міста й села, і навіть добутку, у яких головний ге-рій зовсім не селянин, але за духом і ідеєю ці произ-ведення є не чим іншим, як сільської про-зой. ф
Колекція творів: Смішне й смутне в розповідях А. П. Чехова
У творах Чехова величезне число відтінків до-медийного й драматичного. Чим більше вдивлявся пи-сатель у найпростіші життєві ситуації, тим до більше непро-жиданним висновкам приходив. Гумористичні обстоятель-ства раптом оберталися драмою, а сумні події перетворювалися у фарс. Все це виражено в добутках Чехо-Ва, де, як у житті, переплітаються смішне й смутне
АЛЕША КАРАМАЗОВ - герой роману Ф. М.Достоєвського "Брати Карамазови» ( 1878-1880), третій син Федора Павловича Карамазова, брат Івана Карамазова, Дмитра Карамазова й Смердякова. До моменту початку подій роману А. К. здійснилося двадцять років. Це був "ставний, червонощокий, зі світлим поглядом, що пишет здоров'ям < ...> подро стік. Він був у той час навіть дуже гарний собою, стрункий, средневисокого росту, темно-русявий, із правильним, хоча трохи подовженим овалом особи, із блискучими темно-сірими широко розставленими очами, досить замислений і очевидно досить спокійний». Мати А. К., Софія Іванівна, умерла, коли йому було чотири роки. Перші три місяці після її смерті А. К. провів під доглядом слуги Григорія, потім разом із братом Іваном був узятий на виховання колишньою благодійницею Софії Іванівни генеральшею Ворохо-Виття, а після її смерті потрапив у будинок проводиря дворянства Юхима Петровича Полєнова, де "його рішуче вважали < ...> за рідне дитя». Учився в губернській гімназії, але за рік до закінчення курсу повернувся в рідне місто Скотопригоньевск і раптом оголосив, "що хоче надійти в монастир і що ченці готові допустити його послушником». Духовним наставником А. К. у монастирі стає старець Зосима.
Колекція творів: "Я - частина тої сили, що вічно хоче зла й вічно робить благо»
Але в цьому світі випадків ні,
И не мені шкодувати про долю...
В. Гребєнщиков
Кілька слів епіграфа бувають, як правило, покликані натякнути читачеві на щось особливо важливе для автора. Це може бути й історичне значення зображуваного, і специфіка художнього втілення, і глобальна філософ-ская проблема, розв'язувана в добутку. ,